Гусятинська синагога

Синагога в Гусятині.

%d1%81%d0%b8%d0%bd%d0%b0%d0%b3%d0%be%d0%b3%d0%b0-%d0%b3%d1%83%d1%81%d1%8f%d1%82%d0%b8%d0%bd
Межа XVI – XVII століть – час бурхливих воєн і повстань, коли землі Галичини, переходячи з рук в руки, були розмінною монетою у військово-економічних союзах і конфронтаціях. Тому кожен великий архітектурний об’єкт, будь то релігійний центр чи магнатська резиденція, зводився як ланка єдиного ланцюга міських оборонних споруд з усіма витікаючими з цього архітектурними особливостями. Синагога в центрі Гусятина – селищі міського типу однойменного району, а колись міста з магдебурзьким правом (з 1559 року) – не була винятком. Створена в кінці XVI століття за сприяння роду Калиновських, вона служила релігійним і культурним центром єврейської громади міста, що сягала трьох тисяч осіб, інтереси якої і була покликана захищати, виступаючи в якості самостійного оборонного центру в разі прориву міської оборони. Відновлена після пожежі в 1742 році Гусятинська синагога постає в новому обличчі, майже втративши всі свої відмітні оборонні особливості, вона набуває мавритано-готичних декорових елементів в оздобленні зовнішніх фасадів і капітальну реконструкцію внутрішніх приміщень.
З приходом XVIII століття вдосконалена військова техніка і тактика ведення воєн вносить свої корективи в архітектуру міст: окремі будівлі перестають братися до уваги як оборонні одиниці і, як наслідок, перебудовуються в стилі цивільної архітектури з елементами декору. Саме в наслідок цих віянь синагога в Гусятині доповнюється новими приміщеннями, створеними в творчих цілях – школа-хедер, молитовний жіночий зал. На початку ХХ століття все ще потужна іудейська громада Гусятинська спільними зусиллями знову проводить реконструкцію оплоту своєї віри, спрямовану на прикрасу і звеличення зовнішнього вигляду храму.
Однак періодична зміна громадянства в наслідок політичних рішень і воєн, і, як результат – зміна властьутримуючих чиновників, дії яких часто носили антисемітський характер, призвели до поступового скорочення єврейської громади в Гусятині (у 1923 року вона становила лише 546 чоловік). А Друга світова війна (1939 – 1945) лише посилила і без того тяжке становище громади: прихід Червоної армії (1939), а двома роками пізніше — німців призів до остаточного винищення євреїв міста за допомогою відселення або знищення, і підтримувати іудейський храм в Гусятині було вже просто нікому. За підсумками військових дій синагога позбулася частини північної та західної стіни. Чекати відновлення оплоту іудейської віри в Гусятині довелося довгих дев’ятнадцять років. У 1964 році було прийнято рішення про відновлення пам’ятника архітектури XVI, який роком раніше Кабінет Міністрів УРСР (1922 – 1991) вніс у реєстр з охоронним номером № 689.
Через десять років реставрації (в 1974 році) свої двері відчинила у всій своїй красі початку ХХ століття вже не синагога, а Гусятинський краєзнавчий музей. Але будівля музею відразу ж зазнала проблем, пов’язаних з архітектурними особливостями відновлених без врахування кліматичних особливостей місцевості покрівель: дерев’яні елементи не витримують опадів і в приміщення проникає волога.

Архітектура.
Спочатку (XVI століття) споруда синагоги у Гусятині представляла собою прямокутне в плані (15,6 м х 17,2 м) чотириярусне приміщення, товщина стін якого досягала 2,16 м, де перший ярус прорізали амбразури для гармат, другий і третій – для мушкетів, а четвертий (ренесансний аттик) – стрілчасті бійниці. Сполучення між ярусами відбувалося за рахунок кам’яних сходів в товщі стіни, що знаходилася в північно-західній частині будівлі на перетині прибудованих із заходу школи-хедер і з півночі – молитовного залу для жінок.

У середині XVII століття іудейський храм був значно перебудований: амбразури першого ярусу замуровані; бійниці другого та третього – розтесано у восьмиметрові готичні вікна; внутрішнє приміщення позбавляється своїх поверхових розділень і перетворюється в єдиний молитовний зал заввишки 13,5 м з культовими архітектурними особливостями (арон а-кодеш, вівтар, “троянди” на фасадах, нервюрний звід); аттик прикрашений білокам’яним парапетом з листя аканта з круглими в периметрі вежами по кутах. Саме в цей період синагога набуває яскраво виражені мавритано-готичні риси.
Через століття, в дусі віянь єврейського храмобудування XVIII, Гусятинська синагога отримує триярусну “жіночу галерею” замість молельного жіночого залу, яка увійшла в основний обсяг будинку на ряду з молитовним залом для чоловіків. Початок ХХ століття ознаменувався для іудейського храму новою реконструкцією, яка і цього разу так само торкнулася жіночої частини – цього разу галерея була знижена на один ярус, а у замін щипців, що прикрашали школу — зведено відкриту галерею.

Під час реконструкції 1964 – 1974 років синагога в Гусятині відновлює свій вигляд початку століття, втрачений після Другої світової, з тією лише різницею, що “жіночу галерею” знизили ще на один ярус, зрівнявши з хедером. От тільки під час реставрації неправильно була спроектована система стоку зливових вод, що призвело в результаті до виселення музею і нинішнього тяжкого становища храму.

Матеріали із проекту Transimperia – Мандрівка Старим Кордоном

Черняхівська культура на Збручі

Найяскравішою культурою не лише України, а й усієї Східної Європи римського часу є черняхівська. Вона охоплює величезну територію, що включає більшу частину сучасної України (за винятком північних районів у лісовій зоні та степових областей Лівобережжя), Молдову, а також східну Румунію (її тут називають “культура Синтана де Муреш”).

Зона поширення пам’яток черняхівської культури охоплює насамперед лісостепову зону, тоді як степ був заселений порівняно мало; життя осілого населення тут було пов’язане з долинами річок. Досить густо черняхівські пам’ятки займають узбережжя Чорного моря на захід від гирла Дніпра.

Поселення, як правило, розташовані на схилах невеликих річок, потічків, поблизу джерел питної води. Більшість поселень невеликі — 200—300 м у довжину і 100—180 м завширшки. Але трапляються також селища довжиною 1-2 км.

Територія вздовж річки Збруч не є винятком. Майже в кожному населеному пункті району знайдені залишки черняхівської та трипільської культур. В переважній більшості це фрагменти кераміки, прикраси, амулети, пряжки, заколки, фібули та культові речі.%d1%87%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%8f%d1%85%d1%96%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d0%ba%d1%83%d0%bb%d1%8c%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%b5%d0%b4%d0%bc%d0%b5%d1%82%d0%b8-%d0%bf%d0%be%d0%b1%d1%83 А також грошові знаки у всій своїй різноманітності. Знайдено сотні римських монет різних династій, переважна більшість яких відноситься до династії Антонінів 138-192 рр. (Антонін Пій, Марк Аврелій, Луцій Вер, Коммод).%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d1%85%d1%96%d0%b4%d0%ba%d0%b8 Це пояснюється тим, що саме в цей період торгівля між нашими предками та Римською імперією була найжвавішою. %d1%80%d0%b8%d0%bcНа високому рівні розвивалось гончарство, була високоякісна кухонна, столова і тарна кераміка.

Багато знайдено на території нашої громади, зокрема у самому Гусятині та Вільхівчику. Це знаряддя праці, фібули, римські денарії Фаустини, Коммода(138-192 рр.), а також Юлії Мамеї (222-235 рр.).

 

Зелений туризм як різновид підприємницької діяльності в сільській місцевості

Сільський зелений туризм здійснює позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини, а також розширює канали реалізації продукції підсобного господарства селянина. У статті розглядаються актуальні проблеми розвитку сільського зеленого туризму як різновиду підприємницької діяльності в сільській місцевості. Подано перспективи подальшого розвитку зеленого туризму на селі.

Сучасний стан економічного розвитку України потребує пошуку нових форм господарювання в сільській місцевості. Однією з таких форм може виступати мале підприємництво, оскільки воно максимально поєднує інтереси як виробників так і споживачів продукції. Крім того у розвитку даного сектора економіки зацікавлені всі верстви населення, а особливо сільське. Оскільки, забезпечуючи зайнятість значної частини населення, цим самим формуючи “середній” клас, вони стають фундаментом формування сучасної економічної піраміди. Перспективним проявом підприємницької ініціативи в сільській місцевості є сільський зелений туризм.

Сільський туризм – це діяльність сільського населення, що пов’язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттям. У центрі уваги знаходяться природа і людина. Сільський туризм не має шкідливого впливу на навколишнє середовище, на відміну від масового, і у той же час робить істотний внесок у регіональний розвиток. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд і не вимагає значних інвестиційних витрат.

Для українського села це ще один спосіб залучення надлишкової робочої сили, яка вивільнилася з сільськогосподарського виробництва. Оскільки, відомо, що малі підприємницькі структури в аграрному секторі економіки України функціонують на принципах самоокупності, самозабезпечення, самостійності у виборі напрямів діяльності і повної відповідальності за результати діяльності. Тому сільський туризм можна вважати одним з перспективних напрямків розвитку підприємництва в сільській місцевості.

Матеріали із сайту  Все о туризме – образовательный туристический портал

Фото Taras Khlibovych

“Зелені шляхи”

Зелені шляхи – Greenways – це багатофункціональні маршрути для пересування безмоторними транспортники засобами чи пішохідним способом, що проходять вздовж природних коридорів, історичних торгових шляхів, річок і закинутих залізничних колій. Ці маршрути координуються місцевими товариствами з метою впровадження концепції сталого туризму і пропаганди здорового способу життя. Зелені маршрути є основою для реалізації місцевих ініціатив соціального характеру і проектів, пов’язаних з охороною природих ландшафтів, збереженням культурної спадщини, екологічним туризмом і транспортом, що не забруднює навколишнє середовище. Зелені шляхи відповідають потребам місцевого населення і подорожуючих, вносячи свій вклад в пожвавлення місцевої економіки.

Ініціатори проекту Грінвейс в Україні

Українська асоціація активного та екологічного туризму, Україна
Громадська організація, яка займається системним розвитком та популяризацією дружніх для природи активних видів відпочинку та екологічного туризму. Одними із напрямків діяльності є підтримка стійкого розвитку природних та історико-культурних територій через тісну співпрацю з ними, співпрацю з органами місцевого самоврядування та місцевими громадами.
UAETA_logo_UA

Асоціація екологічного партнерства, Польща

Програма Greenways у Центральній та Східній Європі ініційована Асоціацією екологічного партнерства, яка об’єднує шість фундацій, що працюють у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії та Болгарії. Польським партнером ініціативи є Фундація Fundusz Partnerstwa – організація, яка з 2004 р. підтримує і активізує локальну громадськість на теми охорони навколишнього середовища і сталого розвитку.

Критерії Грінвейс

I. Категорії зелених маршрутів – Greenways (Асоціація Зелених Маршрутів в Центральній і Східній Європі – CEG):

В Центральній і Східній Європі визначені 3 основні категорії зелених маршрутів:

1. Зелені маршрути великої протяжності (Long-distanceGreenways)
2. Локальні зелені маршрути (Local Greenways)
3. Міські зелені маршрути (Urban Greenways)

II. Критерії зелених маршрутів – Greenways (CEG):

Існує два рівні критеріїв зелених маршрутів – Greenways: загальні критерії (які стосуються всіх категорій зелених маршрутів) і спеціальні критерії (які стосуються певних категорій зелених маршрутів).

a) Загальні критерії (general criteria):
Зелений маршрут – Greenways – це позначена на місцевості траса, в якої є своя назва (яка містить слово „зелений маршрут” чи „greenway”), логотип і девіз/тематика маршруту. Інформація про маршрут поширюється у вигляді буклетів/карт/путівників, в маршруту є свій веб-сайт і інформаційна система уздовж всієї траси (таблиці, інформаційні пункти і т.п.). Маршрут відповідає основним вимогам дотримання безпеки, особливо у відношенні велосипедистів і піших туристів. Він розвивається і керується провідним координатором (організація, заклад, територіальний орган самоврядування і т.п.) з згоди і при взаємодії з іншими партнерами в регіоні. Маршрут є складовою частиною вже існуючих чи розроблюваних стратегії і планів розвитку туризму та транспортної системи, вписується в комунікаційну і туристичну мережу регіону та окремих сільських рад, і пов’язаний з системою громадського транспорту.

b) Спеціальні критерії (specific criteria):

І. Зелені маршрути великої протяжності (Long-distance Greenways)
Зелений маршрут великої протяжності об’єднує країни, регіони і великі міста. Основна його ціль – розвиток стійких видів туризму (найчастіше велотуризму, а також водного, пішого, кінного). Зелені маршрути великої протяжності повинні відповідати як функціональним критеріям, так і критеріям по інфраструктурі.

Критерії по інфраструктурі:
• Зелений маршрут з’єднує природні та культурні пам’ятки, цікаві місця з краєзнавчої, природної, культурної, історичної та соціальної точок зору – як мінімум кожні 15 км;
• На маршруті є місця для відпочинку – як мінімум кожні 20 км;
• На маршруті знаходяться туристичні об’єкти з доступною готельною та гастрономічною базами – як мінімум кожні 30 км;
• Інформація про маршрут (у вигляді буклетів, брошур, путівників, карт і т.д.) поширюється в пунктах туристичної інформації на маршруті і в сусідніх регіонах;
• Маршрут проходить по безпечних дорогах, відокремлених від доріг для автотранспорту чи по спокійних дорогах з низькою інтенсивністю руху;
• Як мінімум 90% маршруту проходить по дорогах з ущільненим покриттям, що дозволяє пересування на велосипеді в будь-якій порі року (стосується веломаршрутів);

Функціональні критерії:
• В кожному населеному пункті/селищі і біля туристичної пам’ятки, де проходить зелений маршрут, знаходиться як мінімум одна інформаційна таблиця, яка вказує маршрут і населений пункт;
• На маршруті знаходиться як мінімум 1 пункт продажу виробів народних промислів (магазин, майстерня, галерея, т.п.);
• На маршруті знаходиться як мінімум 1 пункт дегустації страв місцевої/регіональної кухні (їжа чи напої);
• На маршруті є можливість ознайомитися/відвідати як мінімум одну місцеву ініціативу, направлену на охорону та інтерпретацію природної і культурної спадщини;
• Маршрут проходить через центр селища/населеного пункту і міста, чи туди можна легко дістатися від основної траси маршруту за допомогою позначень в вигляді відгалуження або петлі;
• На маршруті можна скористатися як мінімум однією туристичною послугою, запропонованою місцевим/регіональним туроператором.

ІІ. Локальний зелений маршрут (Local Greenways)
– це більш коротка траса, яка пролягає, як правило, по сільських територіях. Основна мета такого маршруту – розвиток туризму і відпочинку на один день або на вихідні, тобто пізнавального і екскурсійного туризму, направленого на ознайомлення з природною і культурною спадщиною. Локальні зелені маршрути використовуються найчастіше для пішого, велосипедного, кінного, лижного та інших видів туризму.
Критерії:
• На маршруті знаходиться як мінімум 1 інформаційна таблиця (якщо маршрут у вигляді петлі) або 2 таблиці (якщо маршрут лінійний);
• На маршруті є як мінімум один пункт для відпочинку та / або зупинки;
• Маршрут проходить від, до і через центр села/міста (у відповідних випадках);
• Під’їзд до початку/першого пункту маршруту можливий на громадському транспорті.

ІІІ. Міські зелені маршрути (Urban Greenways)

Міський зелений маршрут – це багатофункційна доріжка (для пішоходів, велосипедистів, ролерів, людей на інвалідних колясках, т.п.), яка проходить вздовж річки, струмка, покинутої залізничної гілки або природного коридору в межах міста (парк, зелена територія, тощо). Основною метою міського зеленого маршруту є безпечний рух, відпочинок, та ознайомлення з визначними пам’ятками.
Критерії:
• Як мінімум 90% маршруту складає ущільнена поверхня;
• Маршрут являє собою трасу для пересування немоторизованими транспортними засобами, відокремлену від дороги для автотранспорту;
• Кути нахилу на маршруті по відношенню до горизонталі (близько 0 чи з незначним відхиленням) дозволяють користуватися маршрутом людям с різними фізичними можливостями, у тому числі з обмеженими, що пересуваються на інвалідних колясках;
• На маршруті знаходиться як мінімум 1 інформаційна таблиця (якщо маршрут у вигляді петлі) або 2 таблиці (якщо маршрут лінійний);
• На маршруті є як мінімум один пункт для відпочинку та / або зупинки.

Матеріали із сайту www.greenways.com.ua

“Трансімперія – мандрівка старим кордоном”

У бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля», що на вулиці І.Франка, 21, 15 вересня відбулася зустріч організаторів і авторів першого на наших теренах проекту «Трансімперія – мандрівка старим кордоном», а також представників управління туризму Тернопільської облдержадміністрації і Туристичної асоціації Тернопілля. Цей проект дає можливість активніше і краще просувати туристичну галузь.

21 22 24 25

 Фото: Taras Khlibovych

 

 

 

Відкриття ялинки

У понеділок, 19 грудня відбулося урочисте відкриття новорічної ялинки на головній площі селища Гусятин. Організатором виступив відділ культури, туризму,молоді та сім’ї,фізкультури і спорту Гусятинської селищної ради. Св. Миколай привіз на своїх санях і роздав дітям   400 подарунків. Всіх присутніх розважали колективи музичної школи та будинку культури. Відділом освіти громади організовано довіз дітей із Вільхівчика та Суходолу, які долучились до святкового дійства .

Семінар

21 ГРУДНЯ 2016 року вперше на теренах області в рамках реалізації програми розвитку туризму в Тернопільській області на 2016-2020 роки на території санаторію «Медобори» в с.Конопківка, Теребовлянського району у співпраці із громадською організацією «Туристична Асоціація Тернопілля» відбувся Регіональний туристичний форум «Громада. Розвиток. Туризм.», в якому взяли участь працівники нашого відділу.

До уваги учасників були запропоновані виступи представників Департаменту туризму і курортів Міністерства економіки та розвитку торгівлі в Україні; керівника проектів-голови правління Української асоціації активного та екологічного туризму, засновника туристичної фірми «Terra Incognitа»; директора департаменту науково-освітнього забезпечення та розвитку підприємництва на селі Міністерства аграрної політики та продовольства України; голови правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Фото Taras Khlibovych

Гусятин, події, заходи, громада